Жінками і неповнолітніми

Стаття 141. Відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років

1. При виправних колоніях, в яких відбувають покарання за­суджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організо­вуються будинки дитини. Засуджені жінки, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, можуть поміщати в будинки дитини сво­їх дітей віком до трьох років. У будинках дитини забезпечуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку ди­тини. Засуджені жінки можуть спілкуватися із своїми дітьми у вільний від роботи час без обмежень.

2. Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати про­дуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які визна­чаються медичним висновком.

3. Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які ма­ють при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України ( 2341-14), направля­ються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.

4. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передавати­ся її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.

5. Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, невідбу-та частина строку покарання не перевищує одного року і вона сум­лінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної

колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.

1. Вчинення злочину жінкою в стані вагітності за ст. 66 КК України вважається обставиною, що пом'якшує покарання. По­ ряд з цим, кримінальне законодавство у більшості санкцій статей передбачає меншу кримінальну відповідальність для жінок, які мають неповнолітніх дітей. Тому засудження такої жінки до по­ збавлення волі може бути лише у виняткових випадках, з ураху­ ванням підвищеної небезпеки вчиненого злочину або особи.

Ст. 83 КК України передбачається, що у тих випадках, коли за­суджені до позбавлення волі жінки стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, вони можуть бути звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітніс­тю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України, на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана від­пустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календар­них днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагіт­ністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 кален­дарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жін­кам повністю незалежно від кількості днів, фактично використа­них до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для до­гляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Тобто, звільнен­ня, передбачене ст. 83 КК України може бути застосоване тільки у межах вказаних строків.

2. Водночас ч. 2 та ст. 83 КК України передбачають і певні об­ меження щодо даного звільнення. Так, не підлягають звільненню засуджені до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умис­ ні тяжкі та особливо тяжкі злочини; особи, які не мають сім'ї або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або яка не має можливості самостійно забезпечити належні умови для вихо­ вання дитини.

За наявності подібних обставин засуджені до позбавлення волі жінки направляються для відбування покарання в місця позбав­лення волі на загальних підставах.

3. Адміністрація виправних колоній направляє засуджених жі­ нок з вагітністю понад чотири місяці або жінок, які мають при собі Дітей віком до трьох років, для відбування покарання у виправну колонію, де є будинок дитини. При цьому на кожну засуджену, до-

460

461

статньо вивчену адміністрацією, складається детальна характе­ристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй на­далі права проживання за межами колонії.

Нині такі дитячі будинки створені при двох виправних колоні­ях: Чорноморській виправній колонії Одеської області (№ 74) — якщо жінка є вперше засудженою до позбавлення волі; та Черні­гівській виправній колонії Чернігівської області (№ 44) — якщо вона раніше відбувала дане покарання.

4. Стосовно жінок з вагітністю понад чотири місяці, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, встанов­люються додаткові права. Так, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуван­ням висновку лікарської комісії колонії; вони не можуть бути по­міщені у дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерно­го типу (одиночну камеру); для них встановлені окремі, підвищені норми харчування тощо. Однак поряд з цим вказані категорії за­суджених жінок повинні суворо дотримуватись вимог встановле­ного порядку відбування покарання та виконувати додатковий обов'язок — сумлінно ставитись до виховання дитини.

5. У дитячих будинках при установах виконання покарань діти засуджених жінок можуть перебувати до досягнення трирічного віку. В подальшому вони можуть: а) за згодою матері передаватися її родичам; б) за згодою матері та рішенням органів опіки і піклу­вання — іншим особам; в) після досягнення трирічного віку на­правляються до відповідних дитячих закладів.

Законодавство визначає лише один випадок, коли дозволяється перебування дитини в будинку дитини при виправній колоній піс­ля досягнення трирічного віку — якщо невідбута частина строку покарання її матері не перевищує одного року і вона сумлінно ви­конує материнські обов'язки. У цьому разі перебування дитини продовжується до звільнення засудженої. Однак таке залишення може бути перервано у разі злісного порушення матір'ю вимог ре­жиму відбування покарання.

Стаття 142. Проживання жінок, засуджених до

позбавлення волі, за межами виправної колонії 1. Засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і до­держують вимог режиму, постановою начальника виправної ко­лонії за погодженням із спостережною комісією може бути дозво­лено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнен­ня дитиною трирічного віку.