4. Орган або посадова особа протягом місяця з дня одержання копії вироку сповіщає суд, який постановив вирок, про його вико­нання.

1.Відповідно до ч. 2 ст. 52 та ст. 54 КК України покарання у ви­ гляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є додатковим покаранням і признача­ ється тільки тим особам, які мають ці звання, ранги, чини або ква­ ліфікаційний клас у разі вчинення ними тяжкого або особливо тяжкого злочину. Покарання у виді позбавлення військового, спе­ ціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є без­ строковим, оскільки час його застосування не обмежений в законі будь-якими межами і навіть після погашення або зняття судимості засуджений не має права претендувати на автоматичне відновлен­ ня його в тому званні, ранзі, чині або кваліфікаційному класі, яких він був позбавлений за вироком суду.

2.Покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу призначається су­ дом особам, що маютьвійськові звання, які присвоюються вій­ ськовослужбовцям під час проходження ними служби у Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Службі безпеки, Мініс­ терстві з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та інших військових форму­ ваннях, а також військовозобов'язаним (запасу); спеціальні зван­ ня, що присвоюються співробітникам міліції, Внутрішніх військ МВС, державної податкової адміністрації, податкової міліції, мит­ ної служби і деяким іншим категоріям працівників; ранги, вста­ новлені для державних службовців, службових осіб органів місце­ вого самоврядування і дипломатичних працівників; класні чини , які введені для працівників прокуратури; кваліфікаційні класи, передбачені для суддів, судових експертів, лікарів — судово-пси­ хіатричних експертів.

3. Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, після набуття ви­роком суду законної сили на адресу органу, який присвоїв військо­ве, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас направ­ляється копія цього вироку. Відносно військовослужбовця запасу копія вироку направляється до військового комісаріату за місцем

його проживання.

Після одержання копії вироку зазначений орган зобов'язаний: 1) внести у відповідні документи запис про позбавлення засудже­ного військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу; 2) прийняти необхідні заходи до позбавлення засу­дженого всіх прав, пільг та повноважень, пов'язаних із наявніс­тю відповідного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) повідомити суд про виконання покарання на протязі одного мі­сяця з дня отримання копії вироку.

94

95

4. Згідно з Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Зброй­них Сил України, Положенням про проходження військової служ­би солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України, Положенням про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, Положенням про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у службі безпеки України, Положенням про проходження строкової військової служби солдатами і матросами, сержантами і старшинами Служби безпеки України, Положенням про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України військовослужбовці і військовозабов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків і мічманів і офіцерський склад, який поділяється на молодший офіцерський склад, старший офіцер­ський склад, вищий офіцерський склад. Всі військовослужбовці мають відповідні військові звання, які, в свою чергу, поділяються на армійські і корабельні.

5. До військових звань відносяться звання: рядовий, матрос, старший солдат, старший матрос, молодший сержант, старшина 2 статті, сержант, старшина 1 статті, старший сержант, головний старшина, старшина, головний корабельний старшина, прапор­щик, мічман, старший прапорщик, старший мічман, молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант, капітан, капітан-лей­тенант, майор, капітан 3 рангу, підполковник, капітан 2 рангу, полковник, капітан 1 рангу, генерал-майор / контр-адмірал, гене­рал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, гене­рал армії України. До військових звань офіцерського складу ме­дичної та юридичної служб, військових судів та прокуратур, які мають відповідну освіту, додаються слова «медичної служби» і «юстиції». До військових звань громадян, які перебувають у запа­сі, додається слово «запасу».

6. За ст. 29 КВК України позбавлення військового звання за ви­роком суду покладається на той орган або посадову особу, які при­своїли це звання. Згідно з зазначеними вище Положеннями право на присвоєння відповідних військових звань надано: старшого солдата (старшого матроса) — командирам окремих військових частин, які користуються владою командира батальйону (корабля З рангу) і мають право видавати накази, начальникам вищих вій­ськових навчальних закладів чи підрозділів; молодшого сержанта (старшини 2 статті), сержанта (старшини 1 статті), старшого сер­жанта (головного старшини) — командирам бригад, полків, кораб­лів 1 і 2 рангів, окремих батальйонів і начальникам вищих вій-

ськових навчальних закладів; старшин (головного корабельного старшини) — командирам дивізій, бригад кораблів і начальникам, які мають рівні з ними права, та вище; первинне офіцерське зван­ня (молодший лейтенант, лейтенант) військовослужбовцям (вій-оьковозабов'язаним) присвоюються Міністром оборони України, Головою Служби безпеки України; прапорщика (мічмана), стар­шого прапорщика (старшого мічмана) -■ командувачу корпусу, а у воєнний час — командиру дивізіїі вище; до капітана (капітан-лей­тенанта) включно —- командувачам корпусів і вище, першому за­ступнику Голови Служби безпеки України; до майора (капітана З рангу) включно -— командувачам військ оперативних команду­вань, першому заступнику Голови Служби безпеки України; до підполковника (капітана 2 рангу) включно — іншим керівникам Міністерства оборони України, головнокомандуючим видів Зброй­них Сил України, першому заступнику Голови Служби безпеки України; до полковника (капітана 1 рангу) включно — Міністру оборони України, Голові Служби безпеки України.

Військові звання вищого офіцерського складу військовослуж­бовцям присвоюються Президентом України за поданням Міністра оборони, Голови Служби безпеки України, Міністра з питань над­звичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи, Директора Державної прикордонної служ­би України.

7.Особам, позбавленим військових звань, військовими коміса­ рами одночасно із прийняттям на військовий облік присвоюється звання рядового (матроса) запасу. Особи, позбавлені військових звань за вироком суду, можуть бути поновлені в попередньому званні у зв'язку зі скасуванням чи зміною вироку суду або у разі звільнення від покарання на підставі закону про амністію чи акта про помилування.

8,Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22 квіт­ ня 1993 року «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки роз­ різнення в органах внутрішніх справ України» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 11 І від 29 липня 1991 року в редакції постанов Кабінету Міністрів України № 33від27.01.1992року, № 349 від 20.03.1998 року та № 986 від 07.06.1999 року та Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» для осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, Внутріш­ ніх військах МВС України та Державному департаменті України з питань виконання покарань встановлені такі спеціальні звання: рядовий міліції, рядовий внутрішньої служби (рядовий склад), молодший сержант міліції, молодший сержант внутрішньої служ­ би, сержант міліції, сержант внутрішньої служби, старший сер­ жант міліції, старший сержант внутрішньої служби, старшина

96

97

міліції,старшина внутрішньої служби, прапорщик міліції, пра­порщик внутрішньої служби, старший прапорщик міліції, стар­шин прапорщик внутрішньої служби (молодший начальницький склад), молодший лейтенант міліції, молодший лейтенант вну­трішньої служби, лейтенант міліції, лейтенант внутрішньої служ­би, старший лейтенантміліції, старший лейтенант внутрішньої служби. каштанміліції, капітан внутрішньої служби (середній начальницький склад), майор міліції, майор внутрішньої служби, підполковник міліції, підполковник внутрішньої служби, полков­никміліції,полковник внутрішньої служби (старший началь­ницький склад), генерал-майор міліції, генерал-майор внутріш­ньої служби, генерал'Лейтенант міліції, генерал-лейтенант вну­трішньої служби, генерал-полковник міліції, генерал-полковник внутрішньої служби (вищий начальницький склад).

9.Порядок позбавлення спеціальних звань відповідно до виро­ ку суду є аналогічним з позбавленням військового звання, тобто вирок суду виконують ті органи і посадові особи, яким законодав­ ством надано право присвоєння відповідних спеціальних звань.

10. Відповідно до п. 27 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Укра­ їни в діючііі редакції перші та чергові спеціальні звання рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу присво­ юються: до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно — начальниками головних управлінь МВС Укра­ їни в Криму, місті Києві та Київській області, управлінь МВС в об­ ластях, управлінь Державного департаменту України з питань ви­ конання покарань в областях, місті Севастополі, на транспорті та науково дослідних установ, ректорами вищих закладів освіти сис­ теми МВС" України та порівняних до них особами; до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно — Міністром внутрішніх справ України, Головою Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Чергові спеціальні звання середнього начальницького складу дільничним інспекторам міліції до капітана включно присвоюєть­ся начальниками районних управлінь, міських і районних відді­лів внутрішніх справ.

Спеціальні звання вищого начальницького складу присвоюють­ся Президентом України за поданням Міністра внутрішніх справ та Головою Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань.

і і. Згідно з положеннями ст. 410 Митного кодексу України по­садовим особам митної служби України відповідно до займаних посад і стажу роботи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів Україні), присвоюються такі спеціальні звання: дійсний держав­ний радник митної служби, державний радник митної служби 1, 2 та 3 рангів, радник митної служби 1, 2, та 3 рангів, інспектор мит-

ної служби 1, 2, 3 та 4 рангів, інспектор митної служби, молодший інспектор митної служби, курсант.

Зазначена норма Митного кодексу України визначає також права посадових осіб щодо присвоєння і, зрозуміло, позбавлення, в тому числі і на підставі вироку суду, спеціальних звань співробіт­ників митної служби. Спеціальне звання дійсного державного рад­ника митної служби присвоюється Президентом України за подан­ням Кабінету Міністрів України. Спеціальні звання державного радника митної служби 1, 2 та 3 рангів присвоюється Президентом України за поданням керівника Державної митної служби Украї­ни. Спеціальні звання радника митної служби 1, 2, та 3 рангів, ін­спекторів митної служби 1, 2, 3 та 4 рангів, інспекторів митної служби та молодших інспекторів митної служби присвоюється ке­рівником спеціально уповноваженого центрального органу вико­навчої влади в галузі митної справи. Спеціальне звання курсанта присвоюється керівниками відповідних закладів освіти.

12. Спеціальні звання співробітників податкової міліції вста­новлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

13. Згідно з нормами зазначених законів особам, яких прийня­то на службу до податкової міліції на посади начальницького скла­ду, присвоюються такі спеціальні звання: генерал-лейтенант по­даткової міліції, генерал-майор податкової міліції (вищий началь­ницький склад), полковник податкової міліції, підполковник податкової міліції, майор податкової міліції (старший началь­ницький склад), капітан податкової міліції, старший лейтенант податкової міліції, лейтенант податкової міліції (середній началь­ницький склад), старший прапорщик податкової міліції, прапор­щик податкової міліції (молодший начальницький склад).

14. Законом України «Про державну податкову службу в Украї­ні» іншим посадовим особам податкових адміністрацій також при­своюються спеціальні звання, а саме: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби 1, 2, та З рангів, радник податкової служби 1, 2, та 3 рангів, інспектор по­даткової служби 1, 2 та 3 рангів. Порядок присвоєння і позбавлен­ня спеціальних звань молодшого начальницького складу податко­вої міліції визначається Державною податковою адміністрацією України, а порядок присвоєння спеціальних звань особам серед­нього, старшого та вищого начальницького складу податкової мілі­ції та іншим посадовим особам податкової служби — Кабінетом Мі­ністрів України.

15. Відповідно до Закону України «Про дипломатичну службу» та ст. 1 Закону України «Про дипломатичні ранги» для державних службовців дипломатичної служби встановлюються такі диплома­тичні ранги: Надзвичайний і Повноважний Посол, Надзвичайний і Повноважний Посланник першого і другого класів, радник пер-

98

99

шого і другого класів, перший секретар першого і другого класів, другий секретар першого і другого класів, третій секретар, аташе.

Дипломатичні ранги від Надзвичайного і Повноважного Посла до аташе прирівнюються до рангів державних службовців відпо­відно з першого до одинадцятого рангу. Згідно зі ст. 2 Закону Укра­їни «Про дипломатичні ранги» державним службовцям, які пра­цюють в системі органів дипломатичної служби, дипломатичний ранг присвоюється і скасовується Міністром закордонних справ України. Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного По­сла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого та дру­гого класів присвоюються Президентом України за поданням Мі­ністра закордонних справ України.

Ст. 5 зазначеного вище Закону встановлює, що державний службовець, якому присвоєно дипломатичний ранг, перебуває в ньому довічно і може бути позбавлений дипломатичного рангу лише за вироком суду, а також у разі припинення громадянства України. Позбавлення дипломатичного працівника дипломатич­ного рангу означає позбавлення його всіх попередніх рангів.

16. Відповідно до Закону України «Про державну службу», прийняття на державну службу (професійну діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах і отримують платню за ра­хунок державних коштів), просування по ній службовців, стиму­лювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних зі служ­бою, проводиться у відповідності з категоріями посад службовців, а також відповідно рангам, які їм присвоюються. Ст. 25 зазначено­го Закону встановлює сім категорій посад службовців. Головним критерієм, при цьому, є організаційно-правовий рівень того орга­ну, який приймає службовця на роботу, об'єм і характер компе­тенції на відповідній посаді, роль і місце посади в структурі дер­жавного органу.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про державну службу» вста­новлено такі ранги державних службовців: службовцям, які за­ймають відповідні посади, віднесені до першої категорії, можуть бути присвоєні 3, 2, і 1 ранги, другої категорії — 5, 4 і 3 ранги, тре­тьої категорії — 7, 6 і 5 ранги, четвертої категорії — 9, 8 і 7 ранги, п'ятої категорії — 11, 10 та 9 ранги, шостої категорії — 13, 12 і 11 ранги, сьомої категорії — 15, 14 та 13 ранги.

Порядок присвоєння державному службовцю відповідного ран­гу і позбавлення його цього рангу визначається Положенням про ранги державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України№ 658 від 19 червня 1996 року. Ранги присвою­ються державним службовцям в індивідуальному порядку у відпо­відності із займаною посадою, рівнем професійної кваліфікації і результатами роботи. Особам, які вперше зараховані на державну службу, присвоюється, як правило, найнижчий ранг, передбаче­ний для відповідних категорій посад. Ранги, які відповідають по-

100

садам першої категорії, присвоюються Президентом України, дру­гої категорії — Кабінетом Міністрів України.Ранги керівникам місцевих органів державної виконавчої влади, головам місцевих рад, які відповідають посадам третьої-п'ятої категорій, присвою­ються відповідно керівником органу державної виконавчої влади або головою Ради вищого рівня. Ранги іншим керівникам і спеціа­лістам органів державної виконавчої влади і місцевого самовряду­вання, які відповідають посадам третьої сьомої категорій, присво­юються за місцем роботи керівниками цих органів. Державний службовець може бути позбавлений рангу тільки судом, в тому чисті і у випадку призначення своїм вироком покарання, яке пе­редбачає позбавлення цього рангу.

17. Положення про класні чини працівників органів прокура­турі; України, затверджене постановою Верховної Ради України № 1795-ХІІ від 6 листопада 1991 року, встановлює для осіб, які за­ймають певні посади в системі органів прокуратури, десять клас­них чинів: державний радник юстиції України, державний радник юстиції першого класу, державний радник юстиції другого класу, державний радник юстиції третього класу, старший радник юсти­ції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист першого класу, юрист другого класу, юрист третього класу. У відповідності зі ст. 47 Закону України «Про прокуратуру» класні чини держав­ного радника юстиції першого класу, державного радника юстиції другого класу, державного радника юстиції третього класу при­своюється Президентом України,інші класні чини — Генераль­ним прокурором України. Класний чин державного радника юсти­ції України присвоюється Генеральному прокурору України за по­садою.

18. Згідно зі ст. 16 Закону України «Про кваліфікаційні комі­сії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», залежно від посади, стажу та досвіду робо­ти, рівня професійних знань для суддів довічно встановлюється шість кваліфікаційних класів: вищий, перший, другий, третій, четвертий та п'ятий. Кваліфікаційні класи суддів встановлюються кваліфікаційною комісією: — вищий кваліфікаційний клас — за­ступникам Голови, суддям Верховного Суду України та вищого спеціалізованого суду України; —перший-другий кваліфікаційні класи — суддям Верховного Суду України і вищого спеціалізова­ного суду України; — перший-третій кваліфікаційні класи — суд­дям апеляційних судів, голові, заступникам голови місцевого гос­подарського суду; — другий-п'ятий кваліфікаційні класи — суд­дям місцевих судів.

Голова Верховного Суду України, Голова Вищого спеціалізова­ного суду України є суддями вищого кваліфікаційного класу за по­садою. Позбавлення суддів кваліфікаційного класу відповідно до ст. 19 зазначеного Закону здійснює кваліфікаційна комісія.

101

19. Кваліфікаційні класи також можуть отримувати і експерти, які залучаються до проведення судових експертиз. Так, ст. 16 За­кону України «Про судову експертизу» встановлює, що з метою за­безпечення належного професійного рівня керівних працівників та фахівців, які залучаються до судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експер­тизи, воші підлягають атестуванню. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюється кваліфікація судового експерта з дозволом проведення певного виду експертиз і кваліфікаційний клас. Порядок проведення атестації, присвоєння та позбавлення кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомства­ми, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи.

20. Виходячи зі змісту ст. 54 КК України, суд може самостійно, за наявності відповідних підстав, позбавити особу будь-якого вій­ськового звання, в тому числі і звання вищого офіцерського скла­ду, або будь-якого спеціального звання, рангу, чину чи кваліфіка­ційного класу, незалежно від того, ким вони були присвоєні.

21. Ч. 4 ст. 29 КВК покладає на посадову особу органу, що при­своює військове, спеціальне звання, ранг, чин чи кваліфікаційний клас, обов'язок виконати вирок, тобто внести у відповідні доку­менти запис про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або класу не пізніше місяця з дня отримання рішення суду. Оскільки саме ці дії і складають процедуру виконання вироку, по­садова особа повинна повідомити про це суд не пізніше одного мі­сяця з дати надходження вироку. Таке повідомлення направляєть­ся поштою у довільній формі.