Розділ V

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ.

ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД

ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ, КОНТРОЛЬ

І НАГЛЯД ЗА НИМИ

Глава 23 ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 152. Підстави звільнення від відбування

Покарання

Підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінальної справи;

487

закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-достроковг звільнення від відбування покарання; хвороба;

інші підстави, передбачені законом.

1. Основною підставою для звільнення та «загальним прави­лом» є звільнення у зв'язку з відбуттям строку покарання. Але по­карання не є незмінюваним. В момент його призначення, суд ви­ходить з тяжкості злочину, особистості засудженого, обставин справи та вимог закону. До того, як покарання ще не почало не ви­конуватися, засуджений залишається особою, що скоїла злочин та ще не підданий державному примусу. Призначене покарання ще тільки має потенційну змогу змінити засудженого. Але після того, як воно починає виконуватися, людина під його впливом може змінитися. На такі випадки закон теж реагує, передбачаючи мож­ливість дострокового звільнення від покарання. Це пов'язане з тим, що у разі змін у поведінці засудженого, презюмується, що по­карання досягло своєї мети та відпала необхідність його подальшо­го виконання. В такому разі можливе дострокове звільнення від відбування покарання.

2. Є й інші підстави звільнення від відбування покарання, ст. 152 КВК України називає підставами звільнення від відбування пока­рання: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; за­кон України про амністію; акт про помилування; скасування ви­року суду і закриття кримінальної справи; закінчення строків дав­ності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, пе­редбачені законом.

Як вбачається з наведеного переліку, законодавець залишив його «відкритим», тобто названі підстави звільнення не є вичерп­ними, закон може передбачати й інші (наприклад, звільнення від відбування покарання у зв'язку з декриміналізацією діяння). По­яснюється це тим, що життя і, відповідно, законодавство зміню­ється, світова спільнота дотримується напрямку пом'якшення та економії засобів кримінальної репресії, тому можуть виникати нові підстави звільнення від покарання.

3. Наведений перелік підстав для звільнення від покарання по­ширюється на всі види покарань, які передбачені національним законодавством. Виключення складає звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки воно, відповідно до ст. 75 КК України, застосовується не до всіх покарань.

4. У науці кримінально-виконавчого права є усталені класифі­кації підстав звільнення від відбування покарання, до яких відно­сяться:

— умовні і безумовні підстави. Під умовними розуміються такі підстави, можливість звільнення за якими закон пов'язує з певни-

488

ми умовами. Наприклад, умовно-дострокове звільнення від відбу­вання покарання, яке можливе лише для певних категорій засу­джених, що відбули встановлену частину строку покарання. Безу­мовні підстави — це такі юридичні факти, настання яких безумовно свідчить про звільнення засудженого. Відбуття строку покарання за будь-яких обставин є підставою для звільнення засудженого, навіть якщо відносно цього засудженого є негативні кримінологіч­ні прогнози;

• з відбуттям повного строку покарання і достроково. Йдеться про випадки, коли засуджений відбуває весь строк покарання або засуджений відбуває лише певну частку призначеного судом стро­ку покарання (помилування, амністія та ін.);

• за видом покарання, яке відбувалося. Кримінальне право України знає дванадцять видів покарання. Кожен з цих видів має свою специфіку стосовно порядку звільнення від його відбування;

• за станом здоров'я засудженого. З самого визначення вбача­ється, що можна розрізнити звільнення, підставою, якого є хворо­ба засудженого (звільнення у зв'язку з хворобою), а також таке звільнення, при якому не має значення стан здоров'я засудженого (амністія);

• за колом органів, що застосовують певну підставу звільнен­ня. Залежно від того, за якою підставою звільнюється засуджений, таке звільнення проводиться різними учасниками кримінально-виконавчої діяльності. Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від пока­рання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом. Помилування здійснює Президент України, звільнення у зв'язку з відбуттям строку покарання виконує відповідна установа виконання покарання;

• за статевими ознаками. Ця класифікаційна група передбачає деякі додаткові підстави звільнення для засуджених жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання. Такі засуджені жіночої статі за певних умов можуть бути звільнені від відбування покарання.

5. Згідно зі ст. 4 КВК України підставою виконання і відбуван­ня покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рі­шення суду, а також закон України про амністію та акт помилу­вання. Як видно, законодавець на перше місце серед підстав від­бування і виконання покарання ставить вирок суду. І це не випадково, оскільки саме таке правило встановлено ст. 29, 62 Кон­ституції України. Із вказаних статей витікає, що особа може бути визнана винуватою та зазнати правообмежень тільки на підставі обвинувального вироку суду. Тільки цей акт судової влади дає під­стави застосовувати до особи правообмеження, які передбачені

489

певною мірою покарання. Відповідно, у випадку скасування виро­ку засуджений негайно звільняється від відбування покарання.

Існування саме такої підстави як «звільнення у зв'язку зі скасу­ванням вироку і закриттям кримінальної справи» обумовлене тим, ще само по собі скасування вироку не завжди означає автоматичне звільнення засудженого. У таких випадках у засудженого зміню­ється статус. Наприклад, якщо вирок скасований але справа на­правлена на новий розгляд до суду, засуджений втрачає статус за­судженого але може бути взятий під варту та етапований до слідчо­го ізолятора. Фактично, якщо ми кажемо про скасування вироку та закриття кримінальної справи, ми ведемо мову про скасування вироку касаційною інстанцією, яка переглядала вирок, що на­брав законної сили та скасувала його і закрила кримінальну спра­ву. У всіх інших випадках (розгляд справи апеляційним судом) ми маємо справу з вироком, який не набрав законної сили.

Оскільки ця підстава звільнення сформульована в Криміналь­но-виконавчому кодексі, це означає, що вирок вступив в законну силу, особа набула статус засудженого та почала відбувати пока­рання. Пояснюється це тим, що якщо вирок не набрав законної сили, особа має статус підозрюваного або підсудного і такі випадки регулюються нормами інших нормативних актів (про попереднє ув'язнення, тримання під вартою тощо).

Підстави скасування вироку суду можуть бути різними і відно­ситися як до процесуально-правових, так і до матеріально-право­вих. Ці питання врегульовані нормами кримінального та кримі­нально-процесуального права. Але для процесу виконання-відбу-вання покарання в аспекті кримінально-виконавчого права байду­же, у зв'язку з чим вирок суду скасований та кримінальна справа закрита. Для установ та органів виконання покарання скасування вироку суду та закриття кримінальної справи є безумовною підста­вою для звільнення засудженого від відбування покарання.

Порядок звільнення за цією підставою тотожний порядку до­строкового звільнення засудженого. Звільнення засудженого про­водиться у день надходження документа, яким вирок суду скасо­ваний (постанови чи ухвали суду про скасування відповідного ви­року) в орган (установу) виконання покарань, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня — у першій половині на­ступного дня. Якщо звільнення проводиться за зазначеною підста­вою від покарання у виді виправних або громадських робіт, по­збавлення права обіймати певні посади або займатися певною ді­яльністю, кримінально-виконавча інспекція не пізніше наступного робочого дня після одержання документів (ухвали або постанови суду про скасування вироку) направляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним ор­гану, де засуджений відбував покарання або працював, про при­пинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його за-

490

робітної плати або зняття обмежень щодо права займати певні по­сади або займатися певною діяльністю. Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

Треба звернути увагу ще на один момент. Кримінально-проце­суальне право знає цілу низку підстав, за якими кримінальну справу може бути закрито на стадії досудового слідства або дізнан­ня та стадії судового розгляду справи. Але потрібно відрізняти за­криття кримінальної справи на вказаних стадіях та закриття кри­мінальної справи після скасування вироку, оскільки закриття справи на стадії досудового слідства або дізнання та стадії судового розгляду справи не може бути підставою для звільнення від пока­рання, так як покарання ще немає.

6. Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, від­носно яких строки давності виконання обвинувального вироку за­кінчилися. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє за­судженого від відбування покарання на підставах, передбачених ст. 80 КК України. Для органів і установ виконання покарань це є підставою для звільнення засудженого від відбування покарання (ст. 152 КВК України).

Наявність цієї підстави серед інших пояснюється тим, що із за­кінченням певних строків, встановлених законом, виконання по­карання втрачає свою актуальність та ефективність. Але, з іншого боку, незрозуміло, чому законодавець включив звільнення від від­бування покарання у зв'язку з закінченням строків давності ви­конання обвинувального вироку в перелік підстав звільнення від відбування покарання, яким повинні керуватися в своїй діяльнос­ті установи (органи) виконання покарань. Якщо засуджений звіль­нюється за вказаною підставою, це означає, що він з якихось при­чин так і не почав відбувати покарання, бо в противному випадку, тобто у разі відбування засудженим покарання, строки давності виконання обвинувального вироку припиняються. Тому установи (органи) відбування покарання фактично не можуть керуватися цією підставою, оскільки вони цього засудженого «і не бачили».

Згідно зі ст. 327 КПК України, рішення про застосування стро­ків давності приймає суд, причому вимоги ст. 80 КК України для суду є обов'язковими, за виключенням розгляду цього питання щодо осіб, які були засуджені до довічного позбавлення волі. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлен­ня волі заміняється позбавленням волі.

Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня на­брання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки — у разі засудження до покарання менш су­ворого, ніж обмеження волі; три роки — у разі засудження до по­карання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин не-

491

великої тяжкості; п'ять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; десять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий зло­чин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не біль­ше десяти років за особливо тяжкий злочин; п'ятнадцять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Із закінченням вказаних строків виконання обвинувального вироку не здійснюється, а засуджений підлягає звільненню від відбування покарання.

7. У ст. 152 КВК України законодавець наводить невичерпний перелік підстав звільнення від відбування покарання. Пояснюєть­ся це, перш за все, тим, що разом зі змінами соціального життя закон також змінюється та доповнюється. Тому фіксувати в нормі права такий перелік підстав, який не має місця для змін, — недо­цільно. Так, діючий КК України передбачає такі підстави, які не увійшли до ст. 152 КВК України. Це, наприклад, ст. 75 КК Украї­ни «Звільнення від відбування покарання з випробуванням». Йдеться про випадки, коли суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбов­ців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення за­судженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Як вид­но, суб'єктом звільнення за цією підставою є суд. Тобто установи (органи) виконання покарання не приймають участі в вирішенні питання про застосування цієї підстави звільнення.

Другий приклад — ст. 83 КК України «Звільнення від відбуван­ня покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років». Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбу­вання покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку. Вказана підстава застосовується судом, але за поданням керівни­цтва установи (органу)виконання покарань.

Загалом установи (органи) виконання покарань приймають значну та активну участь у процесі звільнення засуджених від по­карання, оскільки більшість підстав звільнення передбачають від­буття засудженим певної частини строку покарання.

492

Стаття 153. Припинення відбування покарання і порядок звільнення

1. Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмежен­ня волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослуж­бовців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які мо­жуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.

2. Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку пока­рання.

Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятко­вий день.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповід­ного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповід­ного числа — в останній день цього місяця.

3. З особою, яка звільняється, проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй нале­ жать, видаються гроші, що зберігалися на її особовому рахунку, а також довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави звільнення. На прохання особи, яка звільняється, видається ха­ рактеристика.

4. Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засуджено­го адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання.

5. Дострокове звільнення від відбування покарання проводить­ся у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня — у першій половині на­ступного дня.

6. Кримінально-виконавча інспекція в день закінчення строку покарання у виді громадських чи виправних робіт, а при звільнен­ні за іншими підставами — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направляє повідомлен­ня власнику підприємства, установи, організації або уповноваже­ному ним органу, де засуджений відбував покарання, про припи­нення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заро­бітної плати.

Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

1. Звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку з відбуттям строку є, так би мовити, загальним правилом. Це основна

493

і безумовна підстава звільнення засудженого. Будь-яка особа, яка була засуджена на певний строк до будь-якого покарання, після за­кінчення цього строку, буде звільнена від відбутого покарання.

2. Закінчення строку покарання означає його відбуття у повно­му обсязі згідно з вироком суду і, незважаючи ні на що, засудже­ний буде звільнений (виключення складають випадки вчинення засудженим в установі виконання покарання нового злочину, за який він засуджений вироком суду до нового покарання на новий строк). Ця гарантія закріплена Конституцією України в ст. 29, яка встановлює право людини на свободу та особисту недоторканість. Тобто держава будує кримінально-виконавчу політику на принци­пах невідворотності покарання та гарантування звільнення від по­карання з його відбуттям.

3. Якщо класифікувати цю підставу за вказаними вище крите­ріями, то вона є безумовною, виникає з відбуттям повного строку покарання, не залежить від стану здоров'я засудженого, здійсню­ється адміністрацією установи виконання покарань (керівником органу виконання покарання) на підставі вироку суду та не пов'я­зана зі статевими ознаками засудженого, що звільняється.

4. Кримінально-виконавчий закон встановлює наступний по­рядок звільнення засуджених у зв'язку з відбуттям строку пока­рання:

Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі припиняється в першій половині останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесе­ні у строк покарання відповідно до закону.

Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, та­кож звільняються в першій половині останнього дня строку по­карання.

Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятко­вий день. Всі ці вимоги відповідають духу національного законо­давства України, орієнтовані на засудженого, його законні інтере­си і права, а також забезпечують чітке функціонування кримі­нально-виконавчої системи.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповід­ного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповід­ного числа — в останній день цього місяця. Йдеться, зокрема, про випадки, коли закінчення строку покарання припадає на 29 люто­го. Якщо рік, коли строк покарання закінчується, не має такого числа, засуджений звільняється 28 лютого.

Звільнення з місць позбавлення волі за іншими підставами про­водиться у день надходження до установи виконання покарань.

494

відповідних документів. У випадку надходження до колонії після закінчення робочого дня (тобто, закінчення часу роботи, встанов­леного для державних установ, які функціонуються у даній місце­вості) звільнення проводиться вранці наступного дня. Якщо ж на­ступний день припадає на вихідний або святковий, звільнення здійснюється вранці наступного робочого дня, оскільки у подібних випадках день звільнення не міг бути завчасно відомим адміні­страції колонії, якій необхідний певний час на підготовку й здій­снення всіх встановлених законом дій з оформлення звільнення.

5. При звільненні з місць позбавлення волі засуджений зобов'я­заний здати майно установи, що перебуває у його користуванні, — постільну білизну, одяг, книги, культінвентар тощо. З особою, яка звільняється, проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй належать, видаються гроші, що зберігалися на її особовому рахунку, а також довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави звільнення. На прохання особи, яка звільняється, видається характеристика. За­судженому, що звільнюється, можуть бути видані документи про освіту та виробничу кваліфікацію, які він отримав в установі ви­конання покарань.

Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звіль­ненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого ад­міністрація установи виконання покарань завчасно вживає захо­дів щодо його одержання (як із матеріалів кримінальної справи, так і в разі втрати чи потреби у заміні за особистим проханням за­судженого).

Питання отримання паспортів, поновлення втрачених або замі­ни паспортів старого зразка на нові, вирішуються працівниками соціально-психологічної служби за особистою заявою засудженого (ця діяльність не відноситься до обов'язку адміністрації установи та здійснюється у формі допомоги засудженим. Процедура отри­мання, поновлення чи заміни паспортів врегульована спільним розпорядженням Державного департаменту України з питань ви­конання покарань та МВС України від 05.08.2001 р. № 331 / 86).

Начальник відповідної установи проводить бесіду з засудженим та роз'яснює його права та обов'язки, пов'язані зі звільненням із установи виконання покарань.

6. Особа, що звільняється, отримує довідку про звільнення вста­новленого зразка, в якій зазначаються: дата засудження, стаття, строк, всі судові рішення, що стосуються цієї судимості; підстави звільнення; час, протягом якого він відбував покарання або три­мався в установі виконання покарань (останнє — у випадку при­пинення кримінальної справи або її передачі на новий розгляд); невідбута частина строку покарання (у випадках умовно-достроко­вого звільнення); нова міра покарання, якщо позбавлення волі за-

495

мінено більш м'яким покаранням, не пов'язаним з позбавлення волі; додаткова міра покарання, якщо вона була застосована су­дом. У довідці відмічається також: наявність виконавчих листів та заборгованість за ними; пункт, куди слідує засуджений та до якого він забезпечений безкоштовним проїздом; видача йому продуктів або грошей на шлях слідування з визначенням отриманої суми, а у випадку видачі грошової допомоги — її розміру (всі відмітки, пов'язані з матеріальним забезпеченням, здійснюються виключно бухгалтерією установи виконання покарань).

Відомості про попередні судимості зазначаються у довідці тіль­ки тоді, коли вони не зняті чи не погашені. Якщо одночасно зі звільненням знімається судимість або засуджений звільняється від додаткової міри покарання, про це зазначається у довідці од­разу ж після додаткової міри покарання. У довідку в обов'язково­му порядку вклеюється фотокартка засудженого, яка завіряється гербовою печаткою установи, та зазначається її номер і серія.

У разі втрати засудженим після звільнення вказаної довідки, їх дублікати видаються адміністрацією установи виключно за запи­тами органів внутрішніх справ за місцем проживання засудженого (при направленні останніми на адресу установи завірених фото­карток особи) у межах строків зберігання архівних особових справ (загальний строк зберігання — 5 років після звільнення). В по­дальшому дублікати не видаються, а за запитами органів внутріш­ніх справ направляються лише довідки довільної форми без фото­картки особи із зазначенням установчих відомостей, які містяться в облікових картах.

7. Щодо покарання у виді громадських чи виправних робіт, то в день закінчення строку відбуття цих покарань кримінально-вико­навча інспекція направляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засудже­ний відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

Стаття 154. Порядок дострокового звільнення від відбування покарання