logo search
Кримінально-виконавчий кодекс україни

2. Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:

оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під на­глядом адміністрації колонії;

можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі;

можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові пере­кази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати по­бачення з родичами та іншими особами;

користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;

у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;

після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з ва­гітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністра­ції виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у ви­правній колонії даного виду.

  1. Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими по­слугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для за­суджених, які відбувають покарання у виправній колонії.

  2. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасо­вується за постановою начальника виправної колонії, погодже­ною із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

1. Дана стаття надає засудженим жінкам можливість прожива­ти за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку (про терміни звільнення від роботи за вказаними обставинами дивись коментар до статті 141 КВК України). Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільне­ним від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досяг­нення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою поста­новою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією.

Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами ви­правної колонії, користуються більш широким (порівняно з інши­ми засудженими жінками) правами, які за своїм обсягом та зміс­том можна прирівняти до прав засуджених у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації. Так, вони оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації коло­нії, можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі, можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, ви-

462

463

трачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, ко­ристуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії, у разі пологів, хво­роби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місце­ві лікувальні заклади охорони здоров'я. Саме це і обумовлює мож­ливість надання дозволу на проживання за межами колонії лише тим засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додер­жуються вимог режиму. При вирішенні даного питання слід керу­ватися загальними вимогами, котрі пред'являються до засудженої особи при прийнятті рішення щодо переведення до колонії міні­мального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання або дільниці соціальної реабілітації.

Надання такого дозволу є правом, а не обов'язком адміністрації установи.

2. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення встановленого зразка. Бланки по­ свідчень зберігаються і обліковуються як бланки суворої звітності. Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розраху­ нок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особо­ вих рахунках, та особисті речі.

3. Питання про можливість застосування до засуджених жінок умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким розглядаються адміністрацією колонії на загальних підставах (дивись коментар до ст. 130, 154 КВК Ук­ раїни).

Поряд із цим, на адміністрацію установи покладається обов'я­зок не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку розглянути питання про доцільність застосування до засудже­ної жінки умовно-дострокового звільнення (за умови відбуття час­тини строку покарання, визначеного у ст. 81, 82 КК України) або помилування.

Слід звернути увагу, що тут мова йде не про безумовне звільнен­ня засудженої за актом помилування, оскільки вирішення цього питання відноситься виключно до компетенції Президента Украї­ни, а лише про доцільність направлення необхідних матеріалів до відповідних органів для розгляду у встановленому порядку питан­ня про можливість застосування помилування.

4. Засуджені жінки, які проживають за межами виправної ко­лонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуван­ням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дити­ни при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошо­ва компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.

Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація коло­нії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами ко­лонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контра­гентських об'єктах. При цьому на таких жінок поширюються спе­ціальні правила, встановлені Кодексом законів про працю України для матерів-годувальниць.

Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправ­них колоніях.

Стаття 143. Особливості відбування покарання у виховних колоніях