Глава 13 виконання покарання у виді обмеження волі

Стаття 56. Місця відбування покарання у виді обмеження волі

1. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-терито­ріальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження.

2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого само­врядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених.

3. Управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, облас­тях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.

1. Згідно зі ст.11 КВК України виправні центри є кримінально- виконавчими установами відкритого типу, які організовуються й ліквідуються Державним департаментом України з питань вико­ нання покарань.

Межі виправного центру визначають управління (відділи) Дер­жавного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей установи, та проходить по межі населе­ного пункту, але в радіусі не більше 5 кілометрів від території ви­правного центру.

Межа виправного центру для засуджених, які проходять стаці­онарне лікування або медичний огляд у лікувальних закладах охо­рони здоров'я, встановлюється по межі відповідного лікувального закладу в порядку, передбаченому чинним законодавством (Ін­струкція з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі).

Про встановлені межі виправного центру засудженим оголошу­ється під розписку, що долучається до їх особових справ.

2. Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання при­ значено відповідно до ст. 382 КК України (заміна невідбутої части­ ни покарання більш м'яким), ст. 389 КК України (ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі), у зв'язку з чим у них можуть утримуватись і засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини.

200

201

3. Засуджені відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відпо­відно до їх постійного місця проживання до засудження. Якщо на території проживання засуджених відсутній виправний центр, то вони можуть бути направлені у виправний центр іншої адміністра­тивно-територіальної одиниці.

Наказом Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань від 14.03.2005 р. № 48 «Про умови розподілу осіб, за­суджених до обмеження волі, та направлення їх до виправних цен­трів» встановлено, що: а) чоловіки, засуджені до обмеження волі, щодо яких судом не було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, направляються до виправних центрів, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постій­ного місця проживання до засудження за приписами криміналь­но-виконавчої інспекції; б) чоловіки, засуджені до обмеження волі, які тримаються до набрання вироком законної сили під вар­тою у слідчих ізоляторах, направляються до виправних центрів, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці від­повідно до їх постійного місця проживання до засудження за інди­відуальними нарядами територіальних органів управлінь Держав­ного департаменту України з питань виконання покарань (тобто, наряд видається на кожного засудженого окремо).

До створення виправних центрів на території Автономної Республіки Крим, Волинської, Закарпатської, Львівської, Терно­пільської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської та Чернівець­кої областей чоловіки, засуджені до обмеження волі, направля­ються: а) мешканці Автономної Республіки Крим та Херсонської області — до Дружелюбівського виправного центру (№ 1) Запорізь­кої області; б) мешканці Черкаської області — до Олександрійсько­го виправного центру (№ 104) Кіровоградської області; в) мешканці Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької облас­тей — до Долинського виправного центру (№118) Івано-Франків­ської області; г) мешканці Волинської області — до Крижопільського виправного центру (№ 113) Вінницької області.

Засуджені чоловіки, яким обмеження волі призначено відпо­відно до ст. 82 КК України, направляються до виправних центрів у межах адміністративно-територіальної одиниці, де вони відбу­вають покарання, адміністрацією установ виконання покарань. У разі відсутності в межах адміністративно-територіальної оди­ниці виправних центрів, місце відбування покарання таким за­судженим визначає Державний департамент України з питань виконання покарань.

Жінки, засуджені до обмеження волі, а також засуджені жін­ки, яким обмеження волі призначено відповідно до ст. 82 КК Укра­їни, направляються: а) мешканки Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Лу-

ганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Хар­ківської, Херсонської, Черкаської, Чернігівської областей, міста Києва та Київської області — до Орджонікідзевського виправного центру (№ 79) Дніпропетровської області; б) мешканки Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької та Черні­вецької областей — до Галицького виправного центру (№ 128) Іва­но-Франківської області.

Раніше у виправних центрах забезпечувалось окреме тримання засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлен­ня волі, від засуджених, які раніше не відбували покарання в міс­цях позбавлення волі, зокрема такі особи направлялись до виправ­них центрів при Конотопській виправній колонії Сумської області (№ 130) та Нізгурецькій виправній колонії Житомирської області (№ 108) (про визнання особи такою, що раніше відбувала покаран­ня у виді позбавлення волі, дивись коментар до статті 51 КВК Укра­їни). Однак у зв'язку із значним надходженням засуджених до вка­заних установ, вказівкою Державного департаменту України з пи­тань виконання покарань від 15.11.2004 р. № 17-4749/Вр було тимчасово, до особливого розпорядження, встановлено загальний порядок розподілу даної категорії осіб до виправних центрів.

4. Територія виправного центру, як правило, обладнується ого­рожею суцільного заповнення з полегшених конструкцій, та контрольно-пропускним пунктом. У виправному центрі обладну­ються чергова частина, гуртожитки, їдальня, лазня з пральнею, дезкамерою та сушильнею, амбулаторія зі стаціонаром, ларьок, перукарня, приміщення для зберігання постільних речей, спец­одягу та особистих речей засуджених, майстерня з ремонту одягу та взуття, кабінети для начальника виправного центру, його за­ступників, начальників відділень соціально-психологічної служ­би, працівників оперативної служби, відділу нагляду та безпеки, кімнати виховної роботи, спортивний майданчик, дисциплінар­ний ізолятор, виробничі об'єкти. Приміщення дисциплінарного ізолятора відгороджується від інших споруд парканом суцільного заповнення

5. Дана стаття покладає на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування обов'язок всебічно сприяти адміністра­ції виправних центрів у трудовому та побутовому влаштуванні за­суджених.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядуван­ня», місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване держа­вою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кіль­кох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність орга­нів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати пи­тання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

202

203

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради утворюються районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Районні ради мають достатньо розгалужену систему повнова­жень, яка може забезпечити належне сприяння адміністрації ви­правних центрів у вирішенні вказаних питань. Так, на пленарних засіданнях ради, окрім інших, вирішуються і такі питання: за­твердження програм соціально-економічного та культурного роз­витку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, ці­льових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвер­дження місцевого бюджету, внесення змін до нього тощо.

До відання виконавчих органів ради належать наступні повно­важення: підготовка програм соціально-економічного та культур­ного розвитку району, цільових програм з інших питань самовря­дування, подання їх на затвердження ради, організація їх вико­нання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; забезпечення збалансованого економічного та соціально­го розвитку відповідної території, ефективного використання при­родних, трудових і фінансових ресурсів; складання проекту місце­вого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету та інше.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самовряду­вання» , органи виконавчої влади також мають повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і за­конних інтересів громадян. Вони покликані: сприяти діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури; вносити подання до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнору­ють законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, при­йняті в межах їх повноважень; утворювати комісії у справах непов­нолітніх та спостережної, спрямовувати їх діяльності тощо.

При вирішенні питань, пов'язаних з забезпеченням розвитку та життєдіяльності району, в обов'язковому порядку повинні врахо­вуватись і потреби виправних центрів та утримуваних в них осіб.

Стаття 57. Направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання

1. Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Криміналь­но-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказано­го в приписі строку.

204

2. З урахуванням особи та інших обставин справи суд може на­правити засудженого до обмеження волі до місця відбування по­карання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до по­збавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.

3. Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до статей 82 і 389 Кримінального кодексу України (2341-14), направ­ляються виправною колонією чи кримінально-виконавчою ін­спекцією до місця відбування покарання у порядку, передбачено­му частинами першою і другою цієї статті.

4. Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування по­карання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції затри­мується органом внутрішніх справ для встановлення причин по­рушення порядку слідування до місця відбування покарання.

У разі невиїзду без поважних причин суд за поданням кримі­нально-виконавчої інспекції направляє засудженого до місця від­бування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

5. У разі неприбуття засудженого до місця відбування покаран­ ня органом внутрішніх справ за поданням кримінально-виконав­ чої інспекції оголошується його розшук. Після затримання засу­ джений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

1. Направлення засуджених до виправного центру можливе у двох формах: самостійно і під вартою.

Направлення до місця відбування покарання осіб, засуджених до обмеження волі, які на час винесення вироку не перебували під вартою, покладається на підрозділи інспекції за місцем проживан­ня засуджених осіб. За загальним правилом особи, засуджені до об­меження волі, прямують до місця відбування покарання самостій­но, але за рахунок коштів, наданих Державним департаментом України з питань виконання покарань, а в разі слідування до місця відбування покарання за власний рахунок після прибуття до місця відбування покарання адміністрацією виправного центру протягом трьох робочих днів їй компенсуються витрачені кошти на проїзд у загальних вагонах залізничного транспорту, автобусах (крім авто люксу), а у разі слідуванні водним транспортом — у каютах третьо­го класу згідно з представленими проїзними квитками.

У разі відсутності в особи, засудженої до обмеження волі, ко­штів на проїзд до місця відбування покарання бухгалтерія терито­ріального органу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань за рапортом працівника інспекції ви­дає необхідні кошти, про що в приписі засудженої особи робиться запис про забезпечення проїзними квитками. До звіту про вико-

205

ристання коштів, який подається до бухгалтерії, додається копія проїзного квитка.

2. Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засудже­них до таких покарань, встановлено наступний порядок оформ­лення відповідних матеріалів:

У день надходження до інспекції копії вироку (постанови, ухва­ли) суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді обмежен­ня волі, дані про таку особу заносяться до журналу обліку осіб, за­суджених до покарання у виді обмеження волі, на неї заводиться особова справа за порядковим номером реєстрації в журналі облі­ку. Протягом десяти днів з дня отримання копії вироку (ухвали, постанови) інспекція надсилає повідомлення до суду, який поста­новив вирок.

Направлення засуджених осіб до виправних центрів здійсню­ється не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня проведення працівником інспекції бесіди із засудженими особами. Після реє­страції копії вироку (постанови, ухвали) суду в журналі обліку, за­суджена особа негайно викликається до інспекції для оформлення матеріалів особової справи. Після того, як засуджена особа прибу­ла до інспекції, встановлюється її особа, вона дає підписку, запов­нюється анкета та видається їй на руки повідомлення для власни­ка підприємства, на якому працює засуджена особа. Засуджена особа надає дві фотокартки розміром 4 х 6 см, одна з яких наклею­ється в лівому куті анкети.

Інспекція вручає засудженій особі припис про виїзд до місця відбування покарання, роз'яснює їй порядок виконання вироку суду, відповідальність за ухилення від відбування покарання та за несвоєчасний виїзд до виправного центру. Корінець припису з під­писом засудженої особи долучаються до її особової справи. Одно­часно інспекція направляє повідомлення адміністрації виправного центру про вручення засудженій особі припису та до військкомату щодо військовозобов'язаних про дату відправлення та місце відбу­вання покарання засудженою особою.

В особовій справі мають бути такі документи: а) копія вироку (ухвали, постанови) суду; б) довідка суду про набрання вироком за­конної сили; в) анкета засудженої особи з фотокарткою; г) копії по­відомлень до суду, виправного центру та військкомату; д) підписка про відповідальність за ухилення від одержання припису та несвоє­часний виїзд або неприбуття до місця відбування покарання; є) ко­рінець припису.

3. Не пізніше трьох діб з дня отримання припису засуджена осо­ба зобов'язана виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку. Засуджена особа при собі повинна мати документ, який засвідчує особу (паспорт, військовий квиток тощо).

4. Після прибуття (неприбуття) засудженої особи до місця від­бування покарання в установлений строк адміністрація виправно­го центру протягом трьох днів зобов'язана повідомити відповідну інспекцію. Підрозділи інспекції протягом трьох днів з дня отри­мання повідомлення про прибуття засудженої особи до місця від­бування покарання через територіальний орган управління Дер­жавного департаменту України з питань виконання покарань пе­редає особову справу засудженої особи до виправного центру.

5. Після отримання повідомлення з виправного центру підроз­діл інспекції робить відмітки в журналі обліку засуджених до по­карання у виді обмеження волі про дату прибуття засудженої осо­би до виправного центру та про дату отримання повідомлення, яка і є датою зняття засудженої особи з обліку.

6. Засуджені особи, яким обмеження волі призначено відповід­но до ст. 389 КК України і які не взяті під варту в залі суду, направ­ляються інспекцією до місця відбування покарання у вищезазна­ченому порядку.

7. Засуджені особи, які ухиляються від одержання припису про виїзд або не виїхали у установлений строк до місця відбування по­ карання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції затриму­ ються органом внутрішніх справ для встановлення причин пору­ шення порядку слідування до місця відбування покарання. Після затримання таких засуджених осіб працівник інспекції встанов­ лює причини ухилення та порушення порядку слідування до міс­ ця відбування покарання.

У разі невиїзду осіб, засуджених до обмеження волі, без поваж­них причин, або ухилення від одержання припису, працівник ін­спекції надсилає до суду подання про направлення таких засудже­них осіб до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. Органи внутрішніх справ за постановою суду здійснюють заходи, передбачені законо­давством, щодо направлення засуджених осіб до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до по­збавлення волі, тобто забезпечують затримання та доставку до слідчого ізолятору, на який покладено функцію етапування засу­джених до позбавлення волі.

При цьому слід мати на увазі, що водночас з прийняттям рішен­ня про направлення засудженого до обмеження волі до місця від­бування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених До позбавлення волі, суд повинен обрати відносно цієї особи міру запобіжного заходу — взяття під варту, оскільки в іншому разі прийняття засудженого до слідчого ізолятору буде неможливе (де­тальніше про причини дивись коментар до ст. 90 КВК України).

Аналогічно до виправного центру направляються і засуджені до обмеження волі в тому разі, коли вони перебували під вартою в слідчому ізоляторі до вступу вироку в законну силу.

206

207

У вказаних випадках засуджений звільняється з-під варти при прибутті до виправного центру. Дане законодавче положення озна­чає, що з моменту прибуття до виправного центру та звільнення з-під варти до засудженого можуть бути застосовані лише обмеження, що випливають з покарання у виді обмеження волі. Тобто, в подальшо­му такі особи можуть бути, наприклад, поміщені до слідчого ізоля­тору або етаповані через нього до інших установ виконання пока­рань виключно за наявності постанови про взяття під варту чи об­рання даної міри запобіжного заходу з метою забезпечення направлення засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до по­збавлення волі. У всіх інших випадках, коли з тих чи інших причин засуджений до обмеження волі підлягає переведенню до іншої уста­нови (наприклад, у зв'язку з перепрофілюванням наявної), він по­винен слідувати до нового місця відбування покарання самостійно. 8. У разі неприбуття засудженої особи до місця відбування по­карання, або якщо місцезнаходження засудженої особи невідоме, тобто вона ухиляється від отримання припису, підрозділ інспек­ції, на обліку якого вона перебуває, здійснює першочергові розшу­кові заходи щодо такої засудженої особи протягом п'ятнадцяти днів з часу отримання повідомлення адміністрації виправного цен­тру про неприбуття до місця відбування покарання.

Якщо після здійснення зазначених заходів місцезнаходження засудженої особи не встановлено, за поданням інспекції органом внутрішніх справ оголошується її розшук та до суду надсилається подання про направлення засудженої особи після затримання до виправного центру в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Подальші розшукові заходи здійснюють відповідні органи вну­трішніх справ.

9. Стосовно осіб, які після постановлення вироку визнані інва­ лідами першої або другої груп або досягли пенсійного віку, а та­ кож жінок, які стали вагітними, кримінально-виконавча інспек­ ція вносить до суду подання про звільнення таких осіб від відбу­ вання покарання.

10. Інструкція з організації порядку і умов виконання покаран­ ня у виді обмеження волі встановлює деякі особливості приймання засуджених до виправних центрів. Так, приймання засуджених до виправного центру здійснюється комісією під керівництвом на­ чальника установи, а у неробочий час — черговим помічником на­ чальника установи (ЧПНУ). Після прибуття до виправних центрів засуджені в обов'язковому порядку проходять медичний огляд, са­ нітарне оброблення та протягом 14 діб тримаються ізольовано від інших засуджених в окремому приміщенні і до праці не залуча­ ються. Приймання їжі вказаними засудженими організовується окремо від інших засуджених.

Стаття 58. Обчислення строку покарання у виді обмеження волі

1. Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

2. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72 Кримінального кодексу України (2341-14 ), зараховується час по­переднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру.

1. Строк покарання починає обраховуватись з моменту прибуття засудженого до виправного центру. У тому випадку, коли засудже­ний не був прийнятий до виправного центру (наприклад, у зв'язку з відсутністю тих чи інших документів, копії вироку тощо), почат­ком строку покарання вважається день, коли засуджений не про­сто прибув до виправного центру, а був постановлений на облік.

2. У строк покарання за правилами, встановленими ст. 72 КК України зараховується час тримання засудженого під вартою та слідування під конвоєм, із розрахунку один день перебування під вартою за два дні обмеження волі.

Дане правило застосовується до засуджених, які перебували під вартою до вступу вироку в законну силу (у цьому випадку вказане правило зарахування застосовується до строку з дати вступу виро­ку в законну силу й до моменту прибуття у виправний центр); до засуджених, які були направлені до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі (до строку обмеження волі за правилами до ст. 72 КК України включається час з моменту затримання, тобто дати, вказаної в про­токолі затримання, до моменту прибуття до виправного центру); до засуджених, яким невідбута частина строку покарання у виді позбавлення волі була замінена обмеженням волі на підставі ст. 82 КК України, та які були направлені до місця відбування покаран­ня в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі (зараховується строк з дати вступу відповідної постанови суду в законну силу до дати прибуття в виправний центр. Визнання від­правною саме дати вступу відповідної постанови суду в законну силу, а не дати її винесення, обумовлене тим, що подібні рішення за КПК України виконуються з цього моменту).

3. Як випливає з положень статті, що коментується, до загаль­ного строку не включається час короткострокового виїзду після звільнення з виправної установи до прибуття у виправний центр (тобто, час, протягом якого засуджений самостійно прямував до Місця відбування покарання) та час самовільної відсутності засу­дженого на роботі чи за місцем проживання більше однієї доби.

208

209

Стаття 59. Порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі