Деякі методи боротьби з корупцією

«Якби не той факт, що, згідно з урядовими рішеннями, право розпоряджатися певними державними багатствами надається окремим особам, то рівень корупції був би значно нижчим» ― такий висновок робить Джеймс Скот у праці, що й досі лишається одним із кращих порівняльних досліджень часів деколонізації 1970-х.

Сьогодні ми можемо спостерігати за такими явищами як, наприклад, тіньова економіка, фальсифікація результатів виборів, хабарництво (як за власним бажанням, так і проти), здирництво, купівля політичного впливу та виборчих голосів. Це все тією чи іншою мірою впливає на хід подій на рівні незалежної держави України, точніше, гальмує її розвиток порівняно з іншими посткомуністичними країнами. Тому, на мою думку, тема дослідження владної корупції є актуальною.

На нашу думку, раціональним є продовження і поглиблення політики застосування фіксованих стягнень за корупційні дії до хабародавців, що знизить як попит на корупційні послуги, так і рівень хабарів.

В Україні запроваджено Концепцію подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності". Існує та функціонує велика кількість громадських організацій, які борються за права рівності існування та користування державним майном, наприклад, Громадська рада з боротьби з корупцією при РНБО України.

Розв’язання проблем ефективної протидії корупції значною мірою залежить від того, наскільки правильно і глибоко зрозуміла її сутність. З’ясування сутності корупції є надзвичайно важливим як в теоретичному, так і в практичному плані.

Історико-правові дослідження достовірно засвідчують, що поява корупції та виникнення держави відбулися одночасно. Досить типовим прикладом протидії корупції є пакет заходів, що його запропонував експерт «Тренсперенсі інтернешнл» Пітер Ейген:

• всеосяжне антикорупційне законодавство, дотримання якого забезпечує належний орган з ефективною системою стримувань/покарань;

• адекватна рівню життя чиновницька зарплата;

• спрощення процедур у найсхильніших до корупції сферах (судова влада, економіка тощо);

• посилення позиції громадян шляхом запровадження відкритих дебатів, вільної преси та підзвітності.

Розглядаючи дану тему, стикаємося з проблемою малої кількості методів викорінення корупції, вироблених державними органами. Тому логічним є запозичення методів у країн, які більш ефективно борються з корупцією.

Потрібно різноманітними способами змінити думку суспільства про те, що без хабара обійтися неможливо, і всілякими способами відбити бажання добровільно давати хабар.

Потрібно застосовувати більш жорсткі методи боротьби не лише до того, хто бере хабар, а й до хабародавця. Адже, знищивши бажання давати хабар, уникнемо корупційного діяння.

Прохоренко Наталія

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

(Україна, м. Харків)