Американська евалюаційна школа: досвід вирішення соціальних проблем

Протягом останнього десятиріччя у світі все більшого поширення набуває евалюаційний рух як спосіб поліпшення соціального стану суспільства шляхом оцінки соціальних програм, що довів свою ефективність. Дослідники пов’язують широке застосування евалюації у різних сферах соціального життя з соціальними змінами, спричиненими політичною демократизацією, науковими досягненнями, розширенням комунікаційної мережі тощо, позаяк в Україні лише починається знайомство з механізмами евалюації.

За умов перманентної кризи та політичної нестабільності в українському суспільстві стає зрозумілим, що соціальні проблеми потребують більш ефективного вирішення. Ми припускаємо, що евалюація як систематичне дослідження соціальної проблеми є одним з варіантів її вирішення. Достатньо висока кількість інформації з даної тематики спонукає до її критичного теоретичного осмислення, яке, в свою чергу, дає можливість побудувати струнку систему знань про евалюацію як соціологічну дисципліну.

Згідно більшості досліджень, вперше цей феномен з’являється у США у 20-ті роки ХХ століття. Проте деякі дослідження свідчать про більш древні корні евалюації, що сягають практик давніх Єгипту та Китаю за тисячі років до н.е. [1]. Для кращого розуміння феномену евалюації пропонуємо звернутися до доробку вчених з історії евалюаційної думки. Серед зарубіжних дослідників, які дають усесторонній, вичерпний опис історії евалюації, можна назвати Д.Стафлебіма та А.Дж.Шинкфілда, М.К.Алкіна, Е.Г.Губу та І.С.Лінкольн. Вчені, які так чи інакше висвітлювали цю проблему у своїх працях, фокусуючись при цьому на специфічних підходах до евалюації: К.Г.Вайс, Р.Г.О’Салліван, Дж.М.Оуен, Д.М.Мертенс, Л.Корпоровіч, Д.Залевський, Д.Б.Циганков.

Метою даної роботи є виявлення особливостей діяльності американської евалюаційної школи. Основним завданням є аналіз досліджень, присвячених історії евалюації, зокрема, евалюації в США.

Поняття «евалюація» досить по-різному трактується у багатьох посібниках, присвячених цій проблемі. Проте приведемо найпоширенішу дефініцію: «Евалюація – це процес систематичного збору і синтезу різних типів і форм даних з метою демонстрації цінності певної програми» [2]. Метою евалюації є надання корисної інформації замовнику. У його ролі можуть виступати певні групи, адміністратори, кадри та інші.

В своїй роботі спираємося на працю М.К.Алкіна «Корні евалюації: слідкуючи за поглядами та впливами теоретиків» («Еvaluation Roots: Tracing Theorists’ Views and Influences»), виданої у 2004 році. Він пропонує розглядати евалюаційні теорії та їх представників у вигляді «Евалюаційного теоретичного дерева», де стовбур дерева підтримується дуальним фундаментом соціального розслідування (social inquiry) та підзвітності (accountability), а власне дерево має три основні гілки (застосування, методи, оцінювання). Відповідно, до кожної гілки евалюаційного дерева він відносить певних дослідників. За результатами дослідження виявлено основні специфічні риси Американської евалюаційної школи: a) більшість евалюаційних досліджень пов’язані з системою освіти; b) американська евалюація знаходиться на стику філософії, соціології, антропології, психології, педагогіки, математики, економіки; с) переважає якісна методологія; d) дослідження активно підтримуються державою: e) за фахом евалюатори найчастіше є соціологами або психологами.

Література: 1.Encyclopedia of Sociology. Second Edition. // Edited by Edgar F. Borgatta and Rhonda J.V. Montgomery. – New York, Detroit, San Francisco, London, Boston: Macmillan Reference USA, 2000. – P. 861-869. 2.Wilde J., Sockey S. Evaluation Handbook, Evaluation Assistance Center-Western Region, New Mexico Highlands University, Albuquerque, NM December, 1995 // file:///Users/morganenriquez/Desktop/untitled%20folder/BE020502.webarchive.

Свириденко Катерина

Запорізький національний університет

(Україна, м. Запоріжжя)