Внутрішні функції держави в XXI столітті

В період глобалізації постає питання трансформування внутрішніх функцій держави таким чином, щоб вони відповідали актуальним потребам суспільства. Взагалі, процес трансформації функцій держави не є статичним, оскільки внутрішні чинники (процеси, що відбуваються всередині самого державного механізму) та зовнішні (ті, що корегують функції з боку громадянського суспільства) постійно змінюються.

Для гармонійного розвитку держави потрібно, щоб функції відповідали потребам суспільства.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що в умовах становлення громадянського суспільства, європейської інтеграції України в держави є функції, які мають розвиватися та адаптуватися, а від деяких потрібно відмовитись, або докорінно змінити їх вектор.

Функції будь-якої держави поділяються на внутрішні та зовнішні. У свою чергу, внутрішні диференціюються за сферами суспільного життя: економічні, політичні, соціальні та ті, що здійснюються у духовній сфері. Функції держави відображають предмет і зміст діяльності країни, а також засоби, що їх забезпечують.

Дослідженню функцій держави приділяли увагу Дж.Томпсон, З.Бжезинський, П.Пірсон. В межах вітчизняної науки на особливу увагу заслуговують праці Ю.Пахомова, О.Білоруса, А.Поручника.

Однією з найважливіших внутрішніх функцій держави є економічна, в якій держава виступає як координатор економічного процесу. На даному етапі ця координація здійснюється наступними шляхами:

• відмова влади від надмірного втручання в економічну сферу;

• надання певної свободи та можливості для розвитку недержавного сектору економіки.

Блок політичних функцій держави включає такі функції як:

• правотворча — творення і прийняття законів та інших юридичних норм;

• регулююча —реалізація юридичних норм органами виконавчої влади;

• правоохоронна — контроль і нагляд за виконанням правових норм, застосування за необхідності примусових заходів, захист прав і свобод громадян, створення умов для їх безпеки, громадського порядку тощо.

Необхідною умовою становлення сильної держави є чітке розмежування трьох гілок влади, в той час як в нашій країні ця диференціація не є чіткою.

Також – відхід від вертикальної ієрархічної моделі здійснення влади до горизонтальної, яка більшою мірою відбиває реалії демократичної форми правління і є компонентом громадянського суспільства.

В Конституції Україна визначена як демократична, правова й соціальна держава. Створення моделі соціальної держави, яка б відповідала потребам сучасного українського суспільства, є необхідною умовою здійснення соціальної політики.

Культурно-просвітницька та інші функції, пов’язані з духовною сферою, мають бути направлені на виховання ініціативної молоді, яка була б зацікавлена у досягненні особистого успіху, і, як наслідок, розквіту всієї країни. Крім того, актуальною проблемою залишається формування національної свідомості та української ідентичності.

Підводячи підсумок, можна зазначити, що трансформація функцій держави є необхідною складовою її розвитку.

Після здобуття незалежності в Україні стрімко розвивалися такі сфери, як екологічна, демографічна; а інші через втрату актуальності повністю трансформувалися – наприклад, оборонні функції, та ті, що пов’язанні з ядерною зброєю.

На шляху трансформацій виникає багато проблем, їх вирішення потребує значних капіталовкладень. Деякі функції держави взагалі змінюються повільніше, аніж виникають нові проблеми суспільства.

Ратнікова Людмила

Донецький державний університет управління

(Україна, м. Донецьк)