logo
Sbornik_2011

Пріоритетність ідеї відкритого суспільства у державотворчих стратегіях України

На початку 90-х років ХХ ст. у пострадянських країнах відбувалося масштабне переосмислення суспільно-політичного буття, зумовлене не лише крахом радянської системи, але й появою нових соціально-політичних інститутів, що виникли у результаті зміни існуючої ідеології та форми правління. Означені процеси певним чином актуалізували проблематику відкритого суспільства, спричинивши дискусії між прихильниками ліберально-демократичного шляху розвитку та тими, хто у цьому питанні віддавав перевагу традиційним (консервативним) цінностям. Концепція відкритого суспільства у силу своєї специфіки дає можливість припинити боротьбу за пріоритетність певних політичних установок та об’єднатися задля досягнення добробуту конкретних людей.

Певною мірою Україна подолала деякі перепони на шляху від закритого до відкритого суспільства. Адже очевидно, що Україна на початку ХХІ століття дещо відрізняється від України 90-х років ХХ ст. Втім, наша держава і досі переживає перехідний період, що поєднує у собі як рудименти колишнього соціалістичного устрою радянського типу, так і паростки нового, демократичного суспільного устрою правової держави. Концепція відкритого суспільства була детально представлена у працях А. Бергсона, Дж. Горера, К. Поппера, Дж. Сороса та ін. Також у соціально-політичній думці можна виділити концепції суспільного устрою, базові ідеї яких стали основними принципами відкритого суспільства (Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск’є, Дж. Ст. Мілль, А. де Токвіль та ін.). Відкрите суспільство – це, перш за все, суспільство демократичне, що характеризується плюралізмом у таких важливих суспільних сферах, як політика, економіка, культура, та досить розвиненими структурами громадянського суспільства і правової держави. Відкрите суспільство формується в рамках демократії. Важливим є те, що, на відміну від закритого суспільства, де переважає єдина загальна модель розвитку, відкрите суспільство потребує громадян, здатних самостійно формувати власні погляди та висувати нові ідеї, а також відповідних інституцій, що допоможуть перетворити ці задуми у реальність.

Відкрите суспільство – як ідеальна модель – не може бути досягнуте шляхом виконання чітких поступових кроків. Українське суспільство досі знаходиться під впливом політичної культури радянського режиму. А культура, у свою чергу, тісно пов’язана із самосвідомістю людей. Для того, щоб переорієнтувати масову свідомість, необхідно, перш за все, змінити політичну культуру, оскільки саме вона є визначальним фактором політичного, соціального та економічного розвитку держави. Для закріплення українського соціуму на позиціях «відкритого суспільства», окрім зміни культурних факторів, набуває важливості інтеріоризація в масовій свідомості цінностей лібералізму. У відкритому суспільстві індивіди є вільними та самостійними у прийнятті будь-яких рішень. А лібералізм – це ідеологія, яка виходить із положення про те, що «індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного порядку». Так, в Оксфордському Маніфесті 1997 р. (Ліберальний Інтернаціонал) зазначено, що основним завданням сучасного лібералізму у ХХІ ст. є пошук політичних відповідей на суспільні виклики, що повинні сприяти дотриманню особистих свобод та прав людини, розвитку відкритого суспільства.

В Україні сьогодні виникає необхідність побудови нової моделі державного розвитку. Ця модель, на нашу думку, має відображати основні цінності та установки, які притаманні суспільствам відкритого типу.

Вишняков Ярослав

Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина

(Украина, г. Харьков)