logo
Sbornik_2011

Теорія «соціального оточення» (base line) в поясненні чинників політичної участі громадян

Теорії, присвячені аналізу чинників політичної участі громадян, можна розподілити на три групи: соціологічні, соціально-психологічні та теорія раціонального вибору. В рамках соціологічної групи досліджуються взаємозв'язок і вплив на політичну участь громадян таких чинників як інституалізація, рівень соціально-економічної рівності, можливості соціальної мобільності, стабільність тощо. Саме ця група теорій, на нашу думку, найбільше підходить для висвітлення вищезазначеної теми.

Класичною соціологічною теорією політичної участі є теорія «соціального оточення» (base line), засновником якої вважається американський класик політичної науки Сідней Верба. В своїх працях у співавторстві з іншими дослідниками (Н.Най, Ж.Кім, К.Шлоцман, Г.Брейді та ін.) він акцентував увагу на залежності участі громадян в політиці від деяких показників соціального статусу. Для американського дослідника політична участь – це механізм, за допомогою якого громадяни передають інформацію про свої інтереси, переваги та потреби, і чинять тиск на тих, кому ця інформація адресована, для подальшого розгляду та ухвалення відповідного рішення. При цьому С.Верба відзначає, що в демократичній державі участь має бути рівною, враховуючи, що демократія передбачає рівну увагу до інтересів всіх громадян.

На підставі матеріалів «Дослідження громадянської участі», що охопило 15 тис. виборців, С.Верба робить висновок про надзвичайно нерівний розподіл політичної участі в США у порівнянні з іншими демократіями, відповідно, менш представницький характер американського електорату. На тлі зниження форм політичної участі, пов'язаної з голосуванням (за останні 20 років майже в два рази – до 23%), виросла доля населення, чия участь в політичних кампаніях зводиться лише до внесків у вигляді часу або грошових пожертвувань (2/3 від 23%). Зростаюче значення цих форм політичної участі впливає на принципи політичної рівності: коли головним ресурсом в політиці стають гроші, скорочується коло її учасників, відповідно, скорочується коло проблем і вимог, які артикулюються. Більш того, із зростанням майнової нерівності ця ситуація ще більш посилюється.

Забезпечені (і, одночасно, більш освічені) громадяни заклопотані економічними, соціальними, моральними проблемами, а менш забезпечені – базовими проблемами, такими, як бідність, зайнятість, доступне житло, тобто значною мірою особистими проблемами, які важко вирішити, враховуючи більшу роз'єднаність та меншу політичну активність цієї групи громадян. В результаті, голосніше за всіх звучать вимоги саме забезпечених громадян, відповідно, можливість того, що їх інтереси будуть враховані, набагато вища.

Виходячи з цього, С. Верба приходить до висновку, що стандартна модель процесу політизації в Америці передбачає переважання високостатусних індивідів серед активних учасників політичного життя. Але при цьому вчений оптимістично дивиться у майбутнє, наголошуючи, що розрив в рівні політичної участі громадян здатні частково компенсувати церква та профспілки, які мають громадсько-освітні функції.

Характер політичної участі населення України має певні суперечності: доволі висока активність під час виборів супроводжується вкрай низькою залученістю до роботи в суспільно-політичних об’єднаннях. Виникає закономірний інтерес до розуміння причин цього явища в українській площині. Тому в контексті досліджуваної проблеми доцільно зробити посилання на результати соціологічного опитування, проведеного соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова з 19 по 25 червня 2008 р. Так, на поставлене запитання «Що заважає Вашій громадській активності?» респонденти відповіли наступним чином: «Брак вільного часу» – 43,4%; «Загроза протидії з боку органів влади, силових структур, керівництва тощо» – 8,0%; «Незнання, як досягти своєї мети» – 13,8%; «Нестача грошей та інших ресурсів для здійснення такої діяльності» – 12,2%; «Не маю однодумців» – 6,4%; «Інше» – 19,1%; «Важко відповісти» – 6,5%.

Відповіді свідчать, що перешкоди на шляху до розвитку громадянської активності українського населення є, насамперед, соціально-економічними. Брак грошей та вільного часу для громадських справ у більшої частини респондентів (43,4% + 12,2% = 55,6%) свідчить про проблеми саме у сфері матеріального забезпечення. Отже, слід зазначити, що загальні висновки С. Верби вірні та справедливі при аналізі чинників участі громадян на політичному просторі України.

Література:

Чернова Олена

Харківський національний університет внутрішніх справ

(Україна, м. Харків)