logo
Sbornik_2011

Публічна політика у громадянському суспільстві

Над концепцією громадянського суспільства працювало та продовжує працювати велика кількість дослідників. Багато з них є науковими теоретиками, інші вносять і практичні розробки. Група авторів першого в Україні «Політологічного словника» вважає, що «громадянське суспільство — це сукупність неполітичних відносин (економічних, національних, духовно-моральних, релігійних тощо), галузь спонтанного самовиявлення інтересів і волі вільних індивідів та їх асоціацій».

У юридичній літературі деякі вчені відносять до громадянського суспільства систему недержавних відносин (А.Кочетков), інші — всі суспільні зв'язки, які виникають поза сферою політики та розглядають його як сукупність неполітичних відносин, галузь спонтанного самовиявлення інтересів й волі вільних індивідів та їх асоціацій (А.Одинцова).

А.Мигранян визначає громадянське суспільство так: “це сфера спонтанного самопрояву вільних індивідів та добровільно сформованих асоціацій і організацій громадян, що забезпечена необхідними законами від прямого втручання і регламентації діяльності цих громадян з боку органів державної влади”.

З наведених визначень маємо зробити важливий висновок – громадянське суспільство працює в межах політичної системи, проте не впливає на політичні рішення. Воно є полем позаполітичної або позадержавної діяльності.

Саме публічна політика є об’єднуючою ланкою між соціально активними, тобто тими, що беруть участь в громадських акціях, громадянами та державними органами, адже, якщо існують питання, які неможливо вирішити без втручання органів державної влади, такі проблеми є загальними.

«Публічний» означає ті аспекти людської діяльності, які вимагають урядового чи соціального регулювання, втручання чи принаймні спільних дій.

Часто в якості приклада добре розвиненого громадянського суспільства згадують Швейцарію – країну з добре розвиненими інститутами вивчення публічної політики.

Саме посередництво у дослідженні актуальних для населення проблем та професійне вироблення конструктивних механізмів вирішення цих проблем є запорукою існування як розвиненого громадянського суспільства, так і державної влади в умовах демократичних режимів, де її органи є виборними, а тому мають працювати ефективно. Тому публічна політика як форма взаємодії органів держаної влади та інститутів громадського суспільства може дати позитивні зміни для обох цих сторін.

  1.