Соціальні показники як один із засобів соціологічної рефлексії сучасних економічних феноменів

Часто говорять, що цифри керують світом; принаймні, немає сумніву у тому, що цифри показують, як він керується.

Й. Гете

Дослідження соціальних показників в системі діагностики економічної ефективності управління сучасним соціумом – зауважимо відверто – є дуже небезпечною темою з позицій соціологічної науки. Цю проблематику вважають «своєю» багато представників інших наукових напрямків (перш за все економісти та представники статистичноъ науки), «полемічне поле» навколо саме соціальних показників досі переважає поле чітко відпрацьованих економічних критеріїв. Соціологам потрібно взагалі «підривати» дуже консервативну систему, яка протягом десятків років, якщо не століть, враховувала тільки цифри прибутку, видобутку, виробництва тощо, відчужені від людини.

В той же час саме поступове впровадження соціальних показників – один із найпоказовіших прикладів того, як важко (але невпинно) соціологічне знання і соціологічні підходи інколи в прямому сенсі «пробивають» право на існування в системі управління й аналізі економічних процесів, як на глобальному, так і на локальному рівнях.

Безумовно, ми стоїмо на тих позиціях, що саме соціологія і як наука, і первинно, як соціальних рух, доклала багато зусиль для того, щоб спочатку на соціальні критерії, оцінки в дуже «заекономізованому» соціумі взагалі було звернуто увагу відповідальних за перспективи розвитку глобального (пост)сучасного світу, а потім – щоб саме соціальні показники почали сприйматись як ключові при оцінці ефективності здійснення економічної політики.

Дослідження соціальних показників в системі управління – це ґрунтовний підхід до народження нової соціально-економічної парадигми, перетворення слабкої системи на високоефективну. Цілком зрозумілим є те, що нова модель управління суспільством має бути відкритою, швидко та ефективно реагувати на внутрішні та зовнішні соціальні нововведення. Адже соціальне управління – це нескінченне вивчення та апробація соціальних нововведень, які, як справедливо відзначає Б. Нагорний, «Поширюються на будь-яку зміну в умовах життєдіяльності окремих соціальних груп і суспільства в цілому» [1, с. 28].

Звичайно, ми також добре розуміємо, що природний період «наукової любові» до соціальних показників (насамперед завищені надії щодо результатів їх впровадження) вже давно минув. І той ентузіазм, який, до речі, паралельно переживали науковці по обидва боки ідеологічної битви (в США і СРСР), вже ніколи не повернеться. Але це в жодному разі не означає, що потрібно «посипати голову попелом» і «закривати тему». Навпаки, саме сьогодні вдосконалення підходів щодо впровадження соціальних показників як системного знаряддя об’єднання соціального та економічного просторів суспільства, особливо після глобальної спочатку фінансово-економічної, а потім і соціальної, кризи, стає більш ніж актуальною. Саме глобальний світ потребує нової системи глобального управління, яка б надавала реальні можливості все більшій і більшій частині його членів відчувати, що вони живуть щасливо.

В процесі формування соціальних показників виникає низка проблем. Зокрема, те, що фундаментом для неї ще й досі виступають офіційні та доступні статистичні дані, які потрібно диференціювати залежно від концептуальних установ дослідження. Соціологічний інструментарій ще не має належного правового статусу. Також при розробці соціальних показників потрібно оперативно враховувати нові реалії інформаційного суспільства, яке стає все більш і більш вимогливим до соціальних стандартів, і в якому вже існує своєрідна альтернативна «віртуальна економіка».

Література: 1. Нагорный Б.Г. Социально-экономические проблемы инновационных процессов в промышленности / Б.Г. Нагорный, Б.Т. Клияненко. – Донецк: ИЄП НАН Украины, 1995 – 172 с.

Сафронова Анна

Белорусский государственный университет

(Беларусь, г. Минск)