Статево-рольова демократизація як індикатор сучасних трансформаційних процесів

Статево-рольову демократизацію ми розглядатимемо як зміни у системі приписів, норм, цінностей, які закріплюють за жінкою та чоловіком визначений репертуар ролей. Аналіз ми пропонуємо здійснити в порівнянні традиційної та сучасної сім’ї. Статево-рольову демократизацію ми описуватимемо у трьох ключових аспектах: професійному, батьківському та подружньому.

Отже, беручи до уваги традиційну та сучасну сім’ю, варто привести дві моделі жінки, які мали ключове значення у традиційній та у сучасній сім’ї. Якщо для традиційної сім’ї, характерною була така модель, як “недооцінювана жінка”, то для сучасної сім’ї це “незалежна жінка”. Основними рисами моделі “недооцінюваної жінки” є поляризація чоловічих та жіночих ролей, жорсткий та нормативний поділ праці, принцип домінування чоловічої статі над жіночою. “Незалежна жінка” – це рівноправна та самодостатня особистість, яка усвідомлює потребу власної самореалізації, зрештою, упорядковує власне життя на свій власний розсуд. Така модель жінки поширюється вже після “cексуальної революції”, тобто в 60-70 роках XX ст. Основою цього постає пом’якшення “подвійного стандарту” у контексті вибору шлюбного партнера за так званою відкритою системою та розширення спектру соціально-політичних прав [2, с. 346-347]. Власне кажучи, поява “незалежної жінки” прямо засвідчує нам процес статево-рольової демократизації, адже, окрім традиційних ролей жінки, у її репертуарі з’являється роль жінки незалежної, яка власну самодостатність не обмежує домом та сім’єю. В контексті дослідження професійного аспекту статево-рольової демократизації варто розуміти, що на сучасному етапі розвитку суспільства реалізація економічної функції, по-перше, не зводиться до участі в домашньому господарстві як основній господарській одиниці, а по-друге, певний внесок у процес економічної самодостатності сім’ї жінка відіграє уже як паритетний суб’єкт суспільних відносин [1, с.35-37].

У батьківському контексті статево-рольова демократизація знаходить своє вираження в персоналізації дитячого світу та уособленні в дитині найвищої цінності та сенсу усього життя. Власне, індикатором так званої статево-рольової демократизації в контексті реалізації батьківських функцій є той факт, що в сучасності чоловіки теж досить часто беруть відпустку з догляду за дитиною, частково змінивши власне ставлення до участі у виховному процесі. Виходячи із цього, можна стверджувати, що сучасний спектр ролей є достатньо розмитим та таким, що позбавлений чіткості у виконанні певних обов’язків.

Дослідження подружнього аспекту засвідчує нам першочерговість для сучасної сім’ї саме товариських ролей, які забезпечують моральну підтримку і сексуальне задоволення, жваве і цікаве спілкування одного з одним і оточуючими. Тому для сучасної сім’ї цілком помітним є зміщення в бік соціально-психологічних функцій та акцентування більшою мірою на подружніх стосунках, які уже виступають автономізованою сферою життя кожного. В цьому сенсі сучасна сім’я – дружна, партнерська, кожен з її членів має свою роль, яку виконує. Вона виконує переважно персональні функції, такі як задоволення потреби в почуттях, взаємна єдність, партнерство. Зрештою, демократизацію ми вбачаємо саме у відході від усталених функцій обов’язку та авторитету до цінностей більш ліберальних та індивідуалізованих: поваги, розуміння та партнерства по відношенню один до одного.

Література: 1.Алексеев В.П. История первобытного общества [Учеб.для вузов по спец. “История”]/ В.П.Алексеев., А.И. Першиц. -М.: Высш. шк.,1990.-351с. 2.Липовецкий Ж. Третья женщина/Ж. Липовецький. –СПб.: Алетейя.-2003.- 512 с.

Комаровская Марина

Белорусский государственный университет

(Беларусь, г. Минск)