Деякі сучасні теорії лідерства в умовах трансформаційних процесів суспільства

Сьогодні під впливом глобалізаційних процесів дуже стрімко змінюються всі інститути суспільства, в тому числі й сфера управління. Але під час такої зміни виникає проблема недостатньо швидкого оновлення елітарної меншості. Так, за думкою Б.Г. Нагорного, дуже часто в якості головного критерію належності до елітних груп є обсяг ресурсів, а не індивідуальні фактори [1, с. 27].

Ю. Завальський відмічав, що достатньо 1% відсотка еліти від всього населення, щоб забезпечити активний прогрес нації. Коефіцієнт еліти для нашої держави до початку ХХ ст. був найвищий у світі – 8%. Але вже до 80-х рр. ХХ ст. він знизився до 0,8 [2, с. 374].

Проблема трансформації еліт в умовах глобалізації стала гострим питанням щодо ефективного розвитку країни і має розглядатись комплексно. На нашу думку, по-перше, треба звернути увагу на ВНЗ як осередок підготовки майбутнього елітарного класу.

Потрібно розглянути проведене спільно з Всесвітнім Банком дослідження «Створення університету світового класу», в якому Дж.Салмі виділив три критерії елітарного університету: 1)концентрація найталановитіших студентів та викладачів; 2)міцна матеріально-технічна база; 3)ефективна система управління [3].

Що стосується індивідуальності кожного лідера, то ця тема потребує нового погляду та відходу від традиційних теорій. Деякі з результатів її розробки висвітлені в роботі, яка підсумовує фундаментальне російсько-українське дослідження «Глобальне моделювання процесів тривалого розвитку в контексті якості й безпеки життя людей». Основою пропонованої стратегії є термін «нова генерація лідерів» [4].

Згідно з нею, представник зазначеної категорії повинен мати характеристики, що базуються, перш за все, на високому рівні знань, культурі. Окрім того, «новий лідер» намагатиметься досягти найвищих показників не тільки особистісного розвитку, але й розвитку свого соціального кола.

На останню якість треба звернути особливу увагу, бо вона є предметом багаторічної дискусії американських соціологів як, можливо, основна для нового «суперлідера».

Цей термін є ключовим у праці «The new superleadership leading others to lead themselves». Головна теза – перехід до системи управління ХХІ сторіччя, де лідер має, перш за все, навчити своїх підлеглих бути «лідерами для самих себе», а сам бути освіченим, володіти знаннями та вмінням вчитись [5]. Але, за думкою Є.Головахи, набуття знань замало: необхідно мати досвід праці та створювання власних організацій в конкретному суспільстві [6, с. 21].

Отже, розробка концепцій нової української еліти та ефективного лідерства як її аспекту зараз є однією з найактуальніших проблем соціології управління та має потребу у її подальшому практичному вивченні й розробці.

Література: 1.Нагорный Б.Г. Проблемы современных тенденций формирования управленческих элит в трансформационных обществах. // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць, Луганськ: Східноукраїнський націон. університет ім. В. Даля. - 2009, №8. 2.Кнорринг В. И. Теория, практика и искусство управления, М: НОРМА, 2001, 528с. 3.J. Salmi. The Calleng Of Establishing World-Class Universities. http://portal.unesco.org/education/en/files/55825/12017990845Salmi.pdf/Salmi.pdf 4.Згуровский М. З., Гвишиани А. Д. Глобальное моделирование процесов устойчивого развития в контексте качества и безопасности жизни людей, К.: НТУУ «КПИ» «Политехника». – 2008, 346с. 5.C. Mans, H.Sims. The new superleadership leading others to lead themselves. - Perseus Books; N.Y., 2001 6.Головаха Е.И. Университетское образование и социальная ответственность управленческой элиты. // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць, Луганськ: Східноукраїнський націон. університет ім. В. Даля. - 2009, №8