Сучасний рівень якості та конкурентоспроможності української освіти

Якісна вища освіта є одним із найважливіших факторів забезпечення економічного розвитку країни. Досвід розвинених країн показує, що інвестиції в людський капітал є найбільш вигідними. Американська Національна аналітично-розвідувальна рада (National Intelligence Council) у своїй доповіді „Всесвітні тенденції у 2025 році – Світ, що змінився” прогнозує основні тенденції розвитку сучасного світу. Зокрема, автори доповіді наголошують, що із зростанням транскордонної природи сучасного бізнесу та ринку праці освіта стала „ключовою детермінантою” економічних результатів та потенціалу країн світу.

Згідно зі Звітом про конкурентоспроможність України у 2010 році, опублікованим Фондом «Ефективне Управління» у співробітництві зі Всесвітнім економічним форумом, Україна за складовою № 5 «Вища освіта та професійна підготовка» індексу глобальної конкурентоспроможності посідає 46-те місце з 133-х країн з розвинутими економіками та країн, що розвиваються. Ця складова, в свою чергу, складається ще з восьми показників, аналізуючи які можна отримати більш детальну та зрозумілу картину сучасного стану розвитку вищої освіти та професійної підготовки.

Але сьогоднішні випускники дуже часто не відповідають потребам бізнес-середовища та по закінченню ВНЗ поповнюють ряди безробітних, особливо в умовах економічної кризи. Проблемою є також і те, що існує диспропорція між попитом на конкретних спеціалістів та випускниками, що отримали відповідні спеціальності. Наслідком цього є працевлаштування великої частки випускників не за отриманою спеціальністю.

На сьогоднішній день система української вищої освіти потребує реформування з метою підвищення її ефективності та підготовки спеціалістів, конкурентоспроможних не тільки на території України, але й на міжнародному рівні, які були б здатні розвивати національну економіку, забезпечувати інтелектуальним потенціалом та рухати вперед науку й техніку. Необхідно докласти великих зусиль для зменшення розриву між вищими навчальними закладами та бізнес-середовищем. До цього процесу важливо залучити всі зацікавлені сторони: вищі навчальні заклади, державу, підприємства та студентів. Для змін та реформ необхідна також фінансова підтримка. На жаль, останнім часом простежується тенденція до зниження фінансування освіти. Поряд з демографічною та економічною кризами все це створює досить складні умови для функціонування університетів та підвищує конкуренцію між ними.

Болонський процес та інтеграція до європейського освітнього простору є мотивом для підвищення якості освіти українських вищих навчальних закладів, але на сьогоднішній день для реалізації цих завдань потрібно створити відповідну законодавчу базу та розробити відповідні механізми. Вищі навчальні заклади мають готувати спеціалістів, які готові до умов конкурентного ринку праці, до середовища, що швидко змінюється, які здатні та мають бажання постійно вчитися. На жаль, сьогодні жоден з українських вищих навчальних закладів не входить до світових рейтингів університетів, таких як рейтинг газети «The Times» QS-THES, рейтинг провідних університетів світу Інституту вищої освіти Шанхайського університету, іспанський рейтинг сайтів університетів Wedometrics. Є також ряд факторів, пов’язаних з особливостями української системи вищої освіти, які ускладнюють потрапляння українських університетів до світових рейтингів – наприклад, розділення освіти та науки. Кожен зі світових рейтингів містить показники якості освіти, пов’язаних з кваліфікацією викладачів, якістю науково-дослідницької та учбової діяльності, суспільним визнанням вищого навчального закладу тощо.

Отже, для подолання кризового становища освіти в Україні необхідно розробити стратегію розвитку освітньої галузі та заручитись підтримкою держави.

Морозова Елена

Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина

(Украина, г. Харьков)