Роль потенціалу і готовності населення України до соціального протесту

Соціальний протест розуміється як форма активності населення, що має масовий характер і проявляється в якості масової поведінки у суспільстві. Така поведінка головним чином пов’язана з бажанням та намірами впливати на владу та на соціально-політичні процеси, які у постійному ключі відбуваються у суспільстві, й, у свою чергу, контролюються державним механізмом. Носієм соціального протесту є суспільство, яке у вигляді колективних форм поведінки (акцій протесту, мітингів, акцій непокори, зборів підписів, суспільних рухів) послуговується визначеними ідеологічними, соціально-політичними, соціально-економічними, ціннісними інтересами, які відстоюються членами суспільства власне у формах участі в колективних утвореннях.

Потенціал та готовність до протесту в українському суспільстві можна визначати відповідно до тих соціально-економічних проблем держави та до рівня незадоволеності громадян перебігом процесів реформування політичної, соціальної, економічної сфер життя. Також маємо враховувати принципову для українського суспільства особливість, що стає одним із основних чинників, від яких залежить успішність чи навпаки неуспішність соціального протесту в суспільстві. Необхідним стає врахування історично зумовленої приналежності України до постсоціалістичного, пострадянського простору.

На сучасному етапі становлення держави фіксується помітне зростання зацікавленості широких верств населення у захисті власних інтересів, прав та свобод, що гарантуються їм державою. У трансформаційних процесах, що і на сьогоднішній день протікають в Україні, вбачаються і суспільні перетворення у формі утворення та укріплення позицій громадянського суспільства. Загалом соціальний протест є однією із сфер виявлення власного потенціалу громадянським суспільством і фактично будь-яке громадянське суспільство не можна собі уявити без відстоювання власних прав та інтересів великими групами, що входять до нього. Сьогодення розкриває значні проблеми у різних сферах суспільного життя в нашій країні. Зокрема високий рівень бідності, корупція, розрив у доходах між бідними та багатими, високий рівень депривації в потенціалі можуть призвести до великих соціальних вибухів та сплесків суспільної активності власне у полі соціального протесту.

Дослідження потенціалу протестної поведінки, готовності до соціального протесту можуть надавати загальну картину бачення настроїв верств населення, прогнозувати їх сплески активності у майбутньому та надавати поштовх до якісних зміни конкретних сторін об’єктивної реальності.

Для оцінки готовності до соціального протесту населення методологічно значущими стають показники соціальної напруженості в суспільстві та їх урахування й оцінка у конкретно заданій динаміці. Про соціальну напруженість можуть свідчити настрої щодо участі у певних загальних або ж конкретних аспектах протесту, готовність до особистої участі, а також суб’єктивна оцінка ймовірності виникнення масових виступів.

Загалом у контексті розмови про соціальний протест ми можемо зробити певні висновки, що для українського суспільства є цілком реальним перспектива збільшення власного протестного потенціалу, оскільки на сьогоднішній день ми маємо значну частку невдоволених власним матеріальним становищем, рівнем життя в цілому по країні, низьку оцінку власних можливостей до впливу на політику держави, насамперед внутрішню, низьку довіру до органів державної та місцевої влади. Проте, не дивлячись на прогрес у даних питаннях (динаміка їх говорить до зменшення кількості невдоволених), рівень готовності до соціального протесту, власне у його різноманітних формах зростає. Власне сам протест і здатність до нього з боку якомога ширших верств населення є одним із головних показників політичної культури населення. З плином трансформаційних процесів та лібералізації соціально-політичних відносин в Україні збільшення числа готових до соціального протесту є не тільки результатом складного соціально-економічного становища в державі. Дана закономірність може свідчити і про позитивні тенденції у розумінні членів суспільства власної ролі у функціонуванні держави, яка є інструментом управління суспільством.

Рябець Інна

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

(Україна, м.Харків)